15:45 Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років «іде з піснею до людей» | |
Лауреат низки міжнародних престижних конкурсів, талановита оперна співачка, володарка неповторного мецо-сопрано Тетяна Асадчева втретє виступить на сцені Чернігівського філармонійного центру фестивалів і концертних програм. 25 вересня відбудеться її сольний концерт – вечір українського романсу. «Музика – моє друге «я» Тетяна захоплювалася музикою з дитинства: залюбки грала на фортепіано, підбирала мелодії на слух і не втомлювалася годинами просиджувати за інструментом. Відмінно закінчила музичну школу. У шкільні роки співала в хорі. Якось навіть виступила сольно – заспівала німецькою мовою веселу пісеньку про ялинку. Та про сцену не мріяла, бо ще ж гарно малювала, тонко відчуваючи кольори. Могла б стати художницею. Для життя ж, як зізнається в розмові, батьки порадили обрати серйозну професію. У їх родинах були інженери, юристи, вчителі, лікарі. Відтак слухняна донька вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де свого часу навчався й батько. Диплом із відзнакою – додатковий бонус для працевлаштування. Робота в апеляційному суді Київської області з одноманітністю буднів та паперовою заметіллю не приносила радості й задоволення. За кілька місяців, перекладаючи документи і займаючись канцелярською роботою без найменшого натяку на творчість, Тетяна зрозуміла, що покликана для іншого, що людина сама повинна обирати собі долю, що її стихія – сцена.  – Кажу батькам: «Закінчила вуз, який ви хотіли, а тепер вчитимуся для себе». Вокальну освіту здобувала спершу в Київському вищому музичному училищі імені Глієра, згодом – в Національній музичній академії імені Чайковського. Останні курси – в обох навчальних закладах водночас, – розповідає співачка. – Музика мене завжди надихала. У хвилини негараздів достатньо було поспівати або пограти на фортепіано – і неприємності чи песимістичний настрій розвіювалися, швидко минали. Голос – як прояв особистості. Співати – як пити воду. Природно і до душі. Без перебільшення, музика – моє друге «я». Тетяна Асадчева шліфувала й шліфує щороку вокальну майстерність – і в Міланській консерваторії, і на майстер-класах професора Дженні Анвельт. Вона – різножанрова й багатомовна співачка. Виконує музичні твори італійською, іспанською, французькою і німецькою. Виступає на престижних сценах у різних країнах – Фінляндії, Іспанії, Італії… Незабутні враження залишилися і від участі в минулорічному фестивалі українського мистецтва Ukraina-Fest, який проходив у Мальгрет де Марі та Барселоні. – Заспівала на фестивалі й улюблені «Чорнобривці» Володимира Вірменича. У моєму репертуарі чимало українських пісень та романсів. Жодного концерту без зворушливих мелодій «Я до тебе у пісні йду» Платона Майбороди і «Нічого, нічого» Миколи Лисенка. Бережливо й натхненно ставлюся до українського слова, – зізнається Тетяна. Любов до пісні – у спадок У родині Асадчевих співали всі. Тетянина бабуся по батьковій лінії із селища Радуль, що в Ріпкинському районі Чернігівщини, знала багато старовинних пісень. Але коли у сина прорізався сильний голос, заборонила йому співати. Все ж Валерій Асадчев, відомий політик і колишній народний депутат двох скликань, примудрився закінчити диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії. У часи депутатства у парламентаря було дві пристрасті – Бюджетний кодекс і хор. У будні він – заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України, а у вихідні – хорист капели «Почайна» Києво-Могилянської академії. – Дуже вдячна батькам за прищеплену любов до класичного мистецтва, за родинні відвідування театрів та оперних вистав, за філармонійні концерти, – говорить Тетяна, а тато з мамою обмінюються красномовними поглядами. – Мов зачарована, я вперше слухала в Київському театрі опери і балету «Травіату», де головні партії виконували Марія Стеф’юк і Михайло Дідик. Залюбки наспівувала згодом арії, які припали до душі.  А ще співачка дуже вдячна тітці Вікторії, яка завжди підтримувала її прекрасні душі поривання, писала теплі вітання після виступів та концертів. Тетяна зберігає в альбомі всі листівки. В одній із них прочитала віршоване побажання: «Чтоб твое чудное сопрано Звучало лучше фортепьяно!» Правда, мецо-сопрано Тетяни Асадчевої хвилює серця публіки у будь-якій країні, в будь-якій концертній залі. – Передусім, любов’ю до співу зобов’язана своєму дідусеві по материнській лінії Михайлові Федоровичу Горбачову, ветеранові-фронтовику Другої світової війни. Він мав бойові нагороди. Пройшов усю війну. Маленькою ми з ним дуетом співали «воєнні пісні», як казав дідусь. Бувало, він гойдав мене на каруселях і наспівував. Чи ми разом щось співали, – згадує співачка покійного першого учителя. – Пригадував молодість, розповідав про бойових побратимів. Ці спогади-розповіді на все життя зі мною. Як данина пам’яті полеглим у горнилі Другої світової – аріоза Женьки із опери «А зорі тут тихі» та матері з кантати «Нам треба мир». Співаючи, вшановує й дідуся. Утретє – на чернігівській сцені Тетяна Асадчева постійно оновлює репертуар. Виконує камерно-вокальні твори західноєвропейських і вітчизняних композиторів, оперні партії у виставах (зокрема, Ольги із «Євгенія Онєгіна» Петра Чайковського, аріози Любаші та Дуняші з «Царевої нареченої» Миколи Римського-Корсакова, партію Терпелихи із «Наталки-Полтавки» Миколи Лисенка, арію Орфея з «Орфея і Евридіки» Крістова Віллібальда Глюка). Виступає із благодійними сольними концертами на підтримку Збройних сил України, співає духовні твори. П’ять років тому Тетяна вперше виступила в Чернігові. У лютому нинішнього подарувала публіці «Мелодії Іспанії». Програма складалася з вокальних творів композиторів різних країн, об’єднаних однією – іспанською – темою. – Люблю Чернігів. На Придесенні родинні корені Асадчевих. На концертах постійно – батько: його кличе на Чернігівщину пам'ять про рідний край, – каже співачка. – Мені подобаються сцена філармонійного центру, чудова зала, гарна акустика, вдячна публіка. Вечір українського романсу чекає чернігівців. У програмі – твори Миколи Лисенка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Кирила Стеценка… Концертмейстер, як і зазвичай, – солістка Національного будинку органної та камерної музики Лариса Реутова. Десять років Тетяна Асадчева йде у пісні до людей, а публіка вдячна за подаровану насолоду, за талант, за вірність високому мистецтву. Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото з архіву Тетяни Асадчевої Джерело: Час Чернігівський | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |